Василь Барка. Жовтий князь Творчість Василя Барки (справжнє ім’я Василь Костянтинович Очерет, 1908-2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні. Роман «Жовтий князь» (1958-1961) - це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України - страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть
Володимир Винниченко. Момент
І раз Шехерезада так почав своє оповідання:
— Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось… З ким?
А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого… Словом, кажу вам, було це навесні.
А я, мої панове, їхав з моїм контрабандистом Семеном Пустуном до кордону. І той кордон я мусив неодмінно у той же день перейти, не ждучи навіть ночі. Але коли я сказав це Семенові, він мовчки-понуро озирнув мене, знехотя посміхнувся й, одвернувшись до коняки, сердито крикнув:
— Вьо! Ти!..."
Приємного прослуховування!
Володимир Винниченко. Федько-халамидник
"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним
весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то
звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але
бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й
сидить. Батько стане його бити — і не скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому.
— То тобі за те, а це за те, що правду говориш.
Федько, справді, не любить брехати й товаришів не видає..."
Вороний Микола «Блакитна панна»
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Провідні мотиви: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.
Віршовий розмір: хорей.
Блакитна панна – це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя.
Героїчний епос українського народу. Хрестоматія
Вперше пропонується хрестоматія, яка дає можливість простежити шляхи зародження і розвитку в українському фольклорі, повної і правдивої історико-героїчної тематики. Видання включає колядки і щедрівки, що відбивають колорит далекої епохи формування військових дружин у Київській Русі. Широко представлені історичні пісні та думи від найдавніших часів про татарські набіги до пісень про еміграцію, твори січових стрільців, а також сучасних пісень літературного походження, що стали народними.
Павло Глазовий. Гумористика. Матусі й татусі Книгу відомого українського поета, лауреата премії Остапа Вишні, складають його кращi гумористичнi та сатиричнi твори з попереднiх видань. Значна частина вмiщених тут байок та усмiшок неодмiнно входить до репертуару професiйних та самодiяльних артистiв. Книга набула широкої популярностi.
Борис Грінченко. Каторжна
"Каторжна — так її всі звали.
— Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! — кричала мачуха.
— Геть з-перед очей, каторжна! — визвірювався на неї батько, вертаючись п'яний з шинку і заточуючись по хаті.
— За сцо ти мене стовхнула, католзна! — пищав дворічний мачушин хлопчик, б'ючи її кулаками.
І так усі!.. Навіть хлопці та дівчата на вулиці хоч і не так часто звали її каторжною, але ж і на ймення мало коли звали, а як звали, то все ж із додатком:
"Ота каторжна Докія..."
Приємного прослуховування!
Євген Гуцало. Голодомор (Аудіокнига)
Повість «Голодомор» українського письменника Євгена Гуцало (1937–1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії Українського Народу, які в радянські часи приховували навмисно. Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932–1933 рр. Об'єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному — заданому «згори» втручанні репресивної машини у долі персонажів. Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває у ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.
У пам'яті українських селян назавжди викарбувалися страшні картини голодомору 1933 року, людське життя в ті часи перетворилося на пекло. Досі в селянські сни приходять похмурі тіні померлих, досі болить душа, що звідала нелюдське горе. А в той час, коли вимирало українське село, більшовики заявляли про розквіт соціалістичного будівництва. Саме тоді Сталін проголосив знамените своїм лицемірством гасло: «Жити стало краще, жити стало веселіше!» Під цей бравурний акомпанемент померлих від голодомору закопували у великих могилах, а траплялося й так, що закопувати було вже нікому.
Ми зобов'язані знати правдиву історію своєї землі — саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала «Голодомор».
О Довженко "Зачарована Десна"
До спогадів про дитячі роки Довженко вперше звернувся у 1942 році. Повість зачарована Десна була завершена у 1955 році. Довженко називав її автобіографічним кіно оповіданням. В повісті чітко окреслюються два плани. Перший – реалістично виписані картини дитинства, дитячі враження від навколишнього світу, картини сільського життя, хлопчачі радості і жалі, розповіді про людей, що оточували хлопчика. І другий план – філософське осмислення всього баченого і перейденого людиною, чиє життя вже повечоріло, на чиєму шляху були і радості творення і розпука невдач і яка не продала своєї мрії. Пафос і лірика – ці два крила довженківської творчості – в “Зачарованій Десні” дістали особливо яскраве вираження.
Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно пов’язана з життям людей “Жили ми в певній гармонії з природой, зимой мерзли, літом смажились на сонці восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
Картини повені, сіножаті, нічного зоряного неба сповнені смутку і веселощів, пройняті трепетною закоханостю в свій край, в його красу. Своєрідним символом, рікою життя проходить через повість образ зачарованної Десни.
Кіноповість “Зачарована Десна” була екранізована в 1964 році Ю.Солнцевою
Олександр Довженко - Україна в огні
Повість розповідає про жахливі роки Другої Світової війни в Україні. Головну увагу автор звертає на життя селян у окупації, їх скрутне становище та муки на які вони приречені, але разом із цим у головних героїв не пропадають почуття гідності, любові до батьківщини та сила духу. Це і допомагає їм перебороти усі ті страхіття що випали на долю всього українського народу
Павло Загребельний. Роксолана. Книга 1
Роксолана. Хто ж вона, білява султанша, яка гордовито сидить на троні з відкритим обличчям?
П'ятнадцятирічну українську дівчину Настасю Лісовську разом з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов'янка виборює собі іншу долю...
У романі «Роксолана» відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов'янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, Володаркою Сходу, відомою світу на ім'я Роксолана.
Павло Загребельний. Роксолана. Книга 2
Нечуй Левицький Іван — Кайдашева сім'я
У повісті класика української літератури Івана Нечуя-Левицького (1838–1918) показано, як приватновласницькі інстинкти, індивідуалістична психологія призводять людину до морального зубожіння. За визначенням І. Франка, цей твір «з погляду на артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства».
Улас Самчук
Роман-спалах "Марiя" найсенсацiйнiший з усiх творiв У. Самчука. У 1933 р. світову громадськість потрясло нечуване в історії лихоліття, яке спало на голову українського народу – організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до кількісного зменшення українців на одну п'яту, — сучасні дослідники обчислюють кількість жертв порядком 7,5-8 мільйонів. Це була перша велика акція геноциду, спрямована саме проти українського народу. „Марія” – перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію, так зване розкуркулення справжніх господарів землі, про голодомор 1933 року.
Михайло Старицький. Оборона Буші Iсторико-романтичну повiсть М. Старицького "Оборона Бушi" називають ще iсторичною драмою. У творi порушуються важливi проблеми - вiйни i миру, порозумiння украïнського та польського народiв, соцiальноï справедливостi. У романтичному дусi змальоване кохання сотникiвни Мар'яни, яка очолила оборону Бушi, i польського князя Антося, який хотiв миру й злагоди мiж ïхнiми народами та людьми рiзних вiросповiдань.
Григорій Квітка-Основ’яненко. Конотопська відьма Ця повість найвизначніший буpлескно - pеалістичний твіp Квітки. З одного боку, Квітка оpієнтується на фольклоpні джеpела ( наpодні казки, пеpекази), а з дpугого на достовіpні факти життя. Поштовхом до написання повісті, за свідченням письменника, був спpавжній факт, пов'язаний із стpашною посухою та невpожаєм, коли з наказу однієї поміщиці, за пошиpеним у сеpедньовіччя ваpваpським звичаєм, топили у воді запідозpених у "відьмуванні" жінок, щоб виявити відьом (вони не тонуть) та пpимусити цих "чаклунок" повеpнути "вкpадені" ними дощі. "Конотопська відьма" - це pезультат спостеpежень Квітки над "сучасною" дійсністю, пошиpених pозповідей пpо "відьом" та відомостей пpо негативні явища побуту й уpядування колишньої козацької стаpшини...
Григорій Квітка-Основ'яненко. Маруся Маруся - сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ'яненка, написана у 1832 та опублікована в 1834 році. Перший прозовий твір нової української літератури.Часто менi приходить на думку: чого б то чоловiковi так дуже пристращатись на сiм свiтi до чого-небудь, не то щоб до якої вещi, а то хоч би i до наймилiших людей: жiнки, дiточок, щирих приятелей i других? Перше усього подумаймо: чи ми ж на сiм свiтi вiчнi? I що є у нас, хоч скотинка, хоч хлiбець на току, худобинка у скриньцi, так сьому так усе без порчi й бути? Нi, нема тут нiчого вiчного! Та й ми самi що? Сьогоднi жив, завтра - що бог дасть! Адже ж, живучи промеж людей, тiльки й чуєш: там дзвонять по душi, там голосять по покiйнику, там справляють старцям обiд... Що в бога день тобi говорять: ось той недуж, той вмира, а той вмер... Ти i не оглядишся i незчуєшся, як зоставсь сам собi на свiтi: хоч i з людьми i промеж людей, та ба! Усе тобi або не такi приятелi, яких поховав, або i зовсiм незвiснi; та воно тобi усеравно, що блукаєш у дрiмучому лiсi! Ось стань про приятелiв згадувать, то уся твоя пiсня на один лад: от з тим ми хлопцями були - i вже вiн вмер, а з тим до школи укупi ходили - i той вмер, з тим парубкували - i той вмер; i сей, i той, i той, i сей, - усi повмирали. Коли ж се так є, так i пам'ятуй собi добре, що не забудуть i тебе на сiм свiтi, озьмуть i не будуть питатись: чи хочеш до гурту, чи ще б, може, погуляв?
Григорій Квітка—Основ'яненко — Сватання на Гончарівці Комедія «Сватання на Гончарівці» написана Григорієм Квіткою-Основ’яненком у 1835 році. Попри серйозність вперше порушеної в українській літературі проблеми кріпацтва, п’єса не втрачає смаку водевільної інтриги. Щирий гумор у п’єсі переплітається з авторською іронією, мотивами народних пісень, обрядовою поезією. Яскраве музичне оформлення, цікаві характери героїв, комедійні ситуації та діалоги, динамічний сюжет ось вже понад півтора століття підтримають незгасаючий інтерес до п’єси класика.
Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні? Роман складається з чотирьох великих частин, кожна з яких поділяється на розділи, їх у творі тридцять. Кожна частина і розділ мають свій зміст і композиційну завершеність. У першій частині йдеться про дитячі і юнацькі роки головного героя Чіпки, у другій подано історію села Пісок за півтораста років, третя продовжує розповідь про тяжку долю селянського бунтаря, а остання знайомить читача з його трагедійним кінцем. Події в романі розгортаються кількома сюжетними лініями: життя, боротьба і пошуків соціальної справедливості Чіпки; життєвий шлях Максима Ґудзя, змалювання його морального занепаду; зображення процесу закріпачення, кріпосницького свавілля, царської реформи і народних рухів проти гноблення на всіх етапах розвитку села Піски. Важливими є також менші сюжетні лінії: історія династії панів Польських. Життєвий шлях товариша Чіпки Грицька, матері Чіпки Мотрі, дружини Галі.
Приємного прослуховування!
Василь Стефаник. Камінний хрест «...Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки...» Ці слова видатного українського письменника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, майстра новели Василя Стефаника (1871-1936) якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ - початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб. Приємного прослуховування.
Пантелеймон Куліш. Чорна рада «...Особливе спасибі тобі за «Чорну рад у». Я вже її двічі прочитав, прочитав і третій раз і все-таки не скажу більш нічого як спасибі...» Отак схвально зустрів вихід у світ першого українського історичного роману Тарас Шевченко. У хроніці 1663 року розповідається про претендентів на гетьманську булаву по смерті Богдана Хмельницького. Кошовий отаман Іван Брюхове- цький та переяславський полковник Яким Сомко менше дбають про долю України, а більше думають про свої власні інтереси... Динамічний сюжет, наповненість достовірними деталями, яскраві образи роблять твір захоплюючим і пізнавальним.
Приємного прослуховування!
Ольга Кобилянська. Людина (Повість з жіночого життя)
Жіноча тема в українській літературі бере свій початок ще від Шевченка, продовжується у творчості письменників пошевченківської доби. Але проблема жіночої емансипації вперше постає у творах О. Ю. Кобилянської у творах «Людина», «Царівна», «Через кладку», «За ситуаціями» та інших. Це пов'язано з тим, що середина 80-х pp. позначена активізацією феміністичного руху в усіх країнах. Під впливом Софії Окуневської та Наталі Кобринської зростає зацікавленість жіночими проблемами і Ольги Кобилянської.
«Людина» — перша повість письменниці українською мовою, що принесла багато страждань, «мук творчості» (твір чотири рази перероблявся, спочатку це було оповідання німецькою мовою «Вона вийшла заміж»). Врешті-решт, 1894 р. читачі побачили повість надрукованою в журналі «Зоря». Цей твір був дуже дорогий авторці, бо саме він відкрив їй шлях в українську літературу, сприяв її визнанню як української письменниці. Тлумачення заголовку повісті Ольга Кобилянська подає в одному зі своїх записів. Йдеться не про стать, а про право жінки самій заробляти собі на прожиття, про індивідуальну свободу жінки, про повагу до неї.
Повість «Людина» — це сміливий протест розумної мислячої людини проти пригнобленого становища жінки в родині й суспільстві.
Ольга Кобилянська. В неділю рано зілля копала...
Повість "В неділю рано зілля копала..." Ольги Юліанівни Кобилянської видатний літературознавець Є. Кирилюк небезпідставно назвав "шедевром в українській літературі". Здається, талант письменниці найповніше виявився у цьому творі. За силою емоційного навантаження не було рівного твору на той період. До речі, на мотив відомої народної пісні "Ой не ходи, Грицю", яка лягла в основу повісті, було написано значну кількість творів, серед яких, безсумнівно, повість О. Кобилянської є найкращим.
Твір з'явився друком у 1909 році в журналі "Літературно-науковий вісник". Як пише О. Кобилянська, "особи — це типи з дійсного життя, які я пізнала в горах: циганку Мавру, старого Андронаті, її батька, Гриця, одного молодого, знаного мені одинака-гуцула, а решту домалювала фантазія. Почування плили з власних грудей, чар природи робив своє, а думки укладалися самі з себе на папір".
Читає: Лідія Коровченко
Ольга Кобилянська. Земля
Ольга Кобилянська - одна з найвидатиіших письменниць української літератури кінця XIX - початку XX ст. Одним з найбільших творів письменниці є повість 'Земля". У цьому творі Кобилянська рішуче розриває з традицією в українській літературі змальовувати землю як добро, як те, чому людина завдячує своїм життям. Навпаки, вона показує як земля, зокрема прагнення мати її за будь-яку ціну, знищує моральну людину, робить її здатною на найбільші злочини.
Іван Карпенко-Карий. Сто тисяч
Сто тисяч - трагікомедія на чотири дії Івана Карпенка-Карого, основною темою якої є сатира на людську жадобу. П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення - визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки.
Іван Карпенко-Карий. Мартин Боруля Сюжет комедiï «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем помiщицьких маєткiв, вирiшив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пiшло чимало часу i марно: дворянство не було доведено, оскiльки прiзвище в старих документах було Тобелевич, а в нових Тобiлевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висмiяти намагання простоï людини вибитися в дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над iншими.
Михайло Коцюбинський. Intermezzo Intermezzo - психологічна новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908. Новела розповідає про духовне одужання втомленого митця при зустрічі з природою.
Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п'єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п'єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва - відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.
Новела автобіографічна. Влітку 1908 Коцюбинський поїхав відпочивати в село Кононівку, що на початку ХХ ст. входило до складу Полтавської губернії. Тепер це північний куток Черкащини, Драбівський район. Новела присвячена кононівським полям. Їх власником був Євген Чикаленко.
«Intermezzo» написане після подій Російської революції 1905–1907. Невдача революції важко вплинула на мораль її активних учасників. Ліричний герой новели - такий стомлений і надломлений інтелектуал-митець, якого песимізм вигнав із міста в українське село. Там починається його одужання і переломним моментом у цьому є зустріч із селянином-трудівником, справедливе обурення й гнів якого пробуджує нове бажання до творчості й боротьби.
Роздуми ліричного героя в основному зосереджені навколо теми місця митця в суспільстві.
Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків «Тіні забутих предків» - направду культовий текст Михайла Коцюбинського. За його мотивами геніальний Сергій Параджанов зняв свій однойменний фільм. Дія повісті розгортається у високих Карпатах. Іванко та Марічка - гуцульські Ромео та Джульєтта. Як і в трагедії Шекспіра, вони не будуть щасливі разом. Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» створив дивовижний світ. Тут поруч чудово сусідують мольфари та пастухи, мавки та відьми, танці й тризни. Що робити закоханому Іванку, якщо його Марічка померла? Можна спробувати пожити «нормальним життям», а можна піти за коханою. Ну чи кохана Марічка сама прийде за своїм нареченим… В цій повісті чути відлуння казок, «Захара Беркута» Івана Франка, «Лісової пісні» Лесі Українки та всіх світових романтичних і сумних історій кохання. «Тіні забутих предків» не залишають байдужими вже не одне покоління читачів.
Михайло Коцюбинський. Дорогою ціною «Дорогою ціною» - повість українського письменника М. М. Коцюбинського. Дія відбувається у 1834–1836 роках, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина.
Іван Котляревський. Енеїда Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769-1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою "Енеїда" (1798), яка вже більше 200 років зачаровує читачів. Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв - усе це надає поемі яскравого національного колориту. "Енеїду" сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця ХVIII - початку ХІХ століття.
Іван Котляревський. Наталка Полтавка Наталка Полтавка - аудіокнига за п'єсою Івана Котляревського, написаною у 1819 році під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій 18 століття.
Основне джерело для написання твору - життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві.
Основний мотив твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем.
Антон Лотоцький — Михайло Семиліток
У творі Антіна Лотоцького «Михайло-семиліток» головний герой Михайлик дає нам зрозуміти, що душа народу — його сила, а добра та хоробра душа- безмежна сила. У ньому автор уміло описує минуле, добу Київської Русі. Це були саме ті часи, коли від єдності народу, сили ного духу залежало існування цілої держави.
Іван Нечуй-Левицький. Запорожці
“Над Дніпром, коло славних порогів, у селі Старому Кодаку жив собі молодий лоцман Карпо Летючий. Як і всі лоцмани, він був потомок1 славних запорожців і мав увесь хист, усю вдачу запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий, гарний з лиця, гарний з стану, кругом гарний, ще й до того сміливий! Ще змалку брав його з собою батько на байдаки та плоти, переводячи їх через пороги. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Він любив пороги, бо зріс коло них. Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице.
Лоцманський отаман дуже любив Карпа і настановив його керманичем,2 не зважаючи на його дуже молоді літа. Отаман вірив йому, як самому собі.
Ото раз приплив до порогів великий байдак3 якогось багатого купця.
- Дай мені, отамане, лоцмана, та найпевнішого, найлуччого! - каже багатий купець до отамана.
- Нема в мене певнішого лоцмана, як Карпо Летючий, хоч він і молодий. Посилаю його, то все одно, що й сам їду, - відказав отаман.
Вимірили байдак, зняли з його трохи ваги, приробили довженне стерно. Готове судно в страшну дорогу! Карпо поблагословився в отамана і вилетів орлом на байдак. Всі попереду сіли по українському звичаю, потім стали на коліна і помолились Богу. Ніхто не знав напевне, чи вернеться живий додому!"
Приємного прослуховування!
Франко Іван — Фарбований лис
Казка І. Франка « Фарбований Лис»«. Вона увібрала до себе кілька українських народних казок про звірів. Це робить розповідь насиченою і яскравою. Різні звірі приходять до царя Лева та його дружини, щоб поскаржитися на підступного і мстивого Лиса Микиту. їхні скарги викликають жалість до скривджених і не залишають байдужими царя. Лев наказує покарати злочинця. Але не так легко справитися з Лисом Микитою. Розповідь приправлена гумором, слухати її одне задоволення
Лесі Українки«Бояриня»
«Бояриня» — драматична поема Лесі Українки, написана впродовж трьох днів (27—29 квітня 1910) у місті Хельвані (біля Каїра, Єгипет-Міср), де письменниця лікувалася від сухот. Написаний далеко від Батьківщини (поема просякнута невимовною тугою за Україною), — це єдиний твір Лесі Українки, який базується на українській історії. Події в поемі розгортаються в часи Руїни (60-і роки XVII століття) на Лівобережній Україні (Частина перша) та в Москві (Частини 2,3,4,5). Складаючись з п'яти частин віршами мішаних розмірів, твір побудовано практично повністю у формі діалогів...
Леся Українка. Лісова пісня
Події, описані в творі, відбуваються у старезному густому предковічному лісі. Тут мешкають молоді і старі лісові та водяні істоти. Серед них живе безтурботна лісова русалка – дівчина Мавка. Але ось у ліс приходять люди. Це старий, поважний і дуже добрий дядько Лев та його небіж Лукаш – молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий. Мавка закохується в простого сільського хлопця, заради нього вона залишає озерний та лісовий світ і переходить жити до людей. Тендітна та наївна дівчина не змогла жити в жорстокому та цинічному світі людей. Хлопець покинув Мавку, але вона залишилася відданою своєму коханню, хоча це призвело до її загибелі. Драма-феєрія навіяна казками, легендами та повір’ями почутими поетесою в дитинстві на Волині.
Леся Українка. Давня казка
Леся Українка, українська поетеса, вiдома далеко за межами нашої Батькiвщини, в 1893 роцi написала поему 'Давня казка'. Поема «Давня казка» — один з найкращих творів української літератури.
В ній поетеса показує боротьбу людей проти своїх поневолювачів та роль і місце поета у визвольній боротьбі народу. Ця тема розкривається в зображенні двох головних персонажів твору — народного поета і графа Бертольда.
Іван Франко. Захар Беркут В історичній повісті "Захар Беркут" змальовано мужню боротьбу карпатських горців, очолюваних Захаром Беркутом, головою племені мисливців, воїнів та хліборобів, проти монголо-татарської навали на Київську Русь у ХІІІ ст. Герої твору понад усе люблять рідну землю, готові жертвувати задля ii порятунку навіть власним життям. Про непереможний дух народу, прагнення відстояти свою свободу.
Іван Франко. Іван Вишенський «Іван Вишенський» - поема Івана Франка, написана ним у 1900 році; поема присвячена Агатангелу Кримському і розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського.
«Іван Вишенський» постає як філософська поема, постать Івана надто суперечлива. З одного боку, він бажає добра Україні, бажає запобігти масовому «покатоличенню», прагне допомогти своїм братам у боротьбі, а з іншого, бажає віднайти суть життя, наблизится до Христа. Саме тому він робить вибір, який протирічить його почуттям до України - обмежує своє існування печерою."
Іван Франко. Сойчине крило У новелі І. Франка «Сойчине крило» змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Героїня дуже помилилася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних та фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше чисте й незаплямоване кохання, хапається за нього хоч у листі, як за рятівну соломину. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим від людських пристрастям «естетом» і «живим чоловіком» з живими почуттями. Його настрої та світогляд змінюються разом із перипетіями в листі; перемагають добро й великодушність.
Тарас Шевченко. Наймичка
Сеpед усіх
людських законів є один невмиpущий у своїй благоpодності - закон жеpтви. Всі ми більшою чи меншою міpою жеpтвуємо людям щось своє: час, знання, любов.. . Hайвища самопожеpтва - в матеpинстві, а
та даpує нам не лише свій час і безмежну любов - вона віддає все життя, всю себе, кожну мить сеpдечної теплоти.
Обpаз матеpі - добpої, щедpої на любов і ласку - постає пеpед нами із твоpів Таpаса Шевченка. Пpикладом може служити Ганна, головна геpоїня поеми "Hаймичка".Важкі пеpеживання матеpі, яка змушена
навіть пеpед сином кpитися, не виказуючи того, що вона його мати, становлять поетичну основу поеми
Тарас Шевченко. Марія
"Марія" - ліро-епічна філософська поема. Написана на основі біблійної історії про народження дівою Марією Ісуса Христа. Поема «Марія» стала вершинним втіленням наскрізної для творчості Шевченка теми материнства, особливо материнства зневаженого, тобто теми матері-покритки. В образі жінки(зокрема Марії) Шевченко уособлює Україну, а то й саму людину – добру, щиросердну, наївну, довірливу, беззахисну, спраглу щастя і таку нещасну в цьому людським же злом отруєному світі. Для Марії найголовнішим у житті було виховання свого сина, його подальша доля, навіть у найтяжчу хвилину вона не втратила віри та ідей Ісуса і продовжила його справу - уможливила порятунок людства. Саме так, на думку Шевченка, повинна піклуватись мати-Україна про своїх дітей.
Приємного прослуховування!
Тарас Шевченко. Катерина
Найпронизливішим твором про долю жінки є поема Великого Кобзаря «Катерина». Поема «Катерина» написана 1838 p. Уперше була надрукована в «Кобзарі» 1840 р.
За жанром це реалістична соціально-побутова поема з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер-дворянин. Поема «Катерина» — перший твір, у якому поет звернувся до теми жінки-покритки і ширше – жінки-матері.
Тарас Шевченко. Гайдамаки
«Гайдамаки»– вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Гайдамаки - історико-героїчна поема Тараса Шевченка, перший український історичний роман у віршах. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у якому поет по-новому осмислює дійсність.
Історичною основою поеми є події народного повстання, спричинені жахливими соціальними та національно-релігійними умовами.
У поемі Шевченка надана розгорнута картина гайдамацького руху 1768 року на Правобережній Україні.
Приємного прослуховування!
Шевченко Тарас — Сон ( У всякого своя доля)
Поема «Сон» («У всякого своя доля») була написана Т. Шевченком у Петербурзі 1844 р. після його першої подорожі в Україну під безпосереднім враженням від тогочасної соціальної дійсності.
Шевченко у своєму творі змальовує страшне життя українського народу; співчуття оборонцям волі, що страждають на каторгах, осуд українців, які заради чинів забувають свій край, свою мову, втрачають національну та людську гідність, засуджує самодержавну політику російського царату.
Михайло Стельмах. Чотири броди Михайло Стельмах (1912-1983) видатний український поет, прозаїк, драматург, публіцист, кіносценарист. У своєму романі «Чотири броди» він піднімає тему Голодомору 1933 року і репресій 1937-го, тому зрозуміло, що цей твір довго не публікували. Роман Стельмаха - це своєрідний гімн красі і мудрості народу, його відданості рідній землі. Річка Дунай у цьому творі є символом людського життя, в якому письменник виділяє «чотири броди». Це образ з народної пісні, яку співає мати героя роману Данила Бондаренка. Першій брід - голубий, як небо, він символізує дитинство; другий - хмільний, неначе сон, брід кохання; третій - нескінченної роботи, а четвертий - онуків і прощання.
Микола Хвильовий — Я Романтика
«Я (Романтика)» — психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму.